ФЕСТИВАЛЬ  ЛИТЕРАТУРНОГО  ТВОРЧЕСТВА

27-го марта,в г.Рени, в Центре Детского Творчества, состоялся районный фестиваль литературного творчества «Веснян втрила». Были гости с г. Измаила, сел, дети и взрослые.

«Свй край – як рай!» –  картини з тста

Людмила Дмитрвна Кулкова – автор незвичайно колекц. Виявляться, з тста можна робити не тльки пироги та тстечка, а й чудов картини.

29 рокв тому Людмила Дмитрвна прихала в Рен з Миколава. Спочатку два роки працювала в залзничному депо художником-оформлювачем, але робота там не приносила морального задоволення, тому перейшла до школи 2, в якй працю дос. Така врнсть обранй справ не випадковою. Пшовши першого дня до школи, маленька Людмила вже остаточно виршила, що стане учителем. Завжди вчилася з задоволенням, з вдчуттям радост пзнання нового. Була в Людмили лише одна проблема: бути учителем образотворчого мистецтва чи стор. Обидва предмети надзвичайно приваблювали двчинку. Малювати вчилася у школ мистецтв, а псля сьомого класу навть пропонували навчатися в нтернат для обдарованих дтей при Академ мистецтв у Леннград, але батьки не дозволили, а оскльки була тихою, скромною та слухняною донькою, то погодилася з думкою дорослих, як боялися вдпускати у великий свт. Остаточно Людмила Дмитрвна так не виршила, який з предметв кращий, тому здобула два дипломи: учителя креслення та образотворчого мистецтва учителя стор. Зараз у гмназ виклада обидва предмети.

         Пдготовка до урокв, родинн справи, домашн господарство вдбирали багато часу, тому не могла поринути у свт мистецтва з головою. Все сподвалася, що на пенс зможе це соб дозволити, але душа до пенс не витримала, все, що роками накопичувалося, творчою уявою художниц майстерними руками було перенесено у картини-барельфи з солоного тста. Людмилу Дмитрвну завжди приваблювало декоративно-ужиткове мистецтво, а на одному з засдань методичного об’днання учителв образотворчого мистецтва Валентина Федорвна Дайловська вперше розповла про цкаву технку – тстопластику. Колега розповла, а Людмила Дмитрвна захопилася не на жарт створенням картин з тста. Торк донька Регна стала студенткою похала до Миколава, повернувшись на батьквщину майстрин.

 – Псля вд’зду дочки з’явилося багато вльного часу, потихеньку почала працювати вечорами. Телевзору не хочу дарувати дорогоцнн хвилини життя. Вважаю, що просиджувати, годинами дивлячись телевзор, – злочин! Першу роботу «Свй край – як рай» виконувала разом з донькою. А протягом пвроку вдалося створити двадцять картин, виникла дея пдготувати виставку, щоб люди побачили, яка навколо чудова природа, щоб навчилися бачити красу у малому. Думала органзувати виставку навесн, коли все квтне ожива.

Сюжети картин народжуються по-рзному. Бува, вноч не можу заснути, поки не втлю на планшет нову дею. Ескзв нколи не роблю, беру тсто працюю. Вдома маю багато квтв, як надихають на роботу. Одного разу п’ять годин, не встаючи, працювала над картиною, поки не переконалася, що робота завершена. А нод не можу скласти знову композицю псля того, як виготовлен детал висохли були пофарбован. Може вийти й зовсм новий сюжет, а можу щось потм доробити, а було й таке, що залишалися зайв елементи. Найскладнше пдбрати тканину, стрчки, антураж для майбутньо картини. Дуже вдячна подруз Валентин Мельник з Миколава, яка для мене стала давно рдною людиною, адже дружимо вже 35 рокв. Вона працю художником у Миколавському театр, надиха мене на творчсть, а також постйно забезпечу обрзками тканини з театрально костюмерно, колеги теж приносять тканину, борошно. Тльки працюй! Деяк картини покриваю лаком, а деяк – н. Особливого догляду вони не потребують, подбн до керамки.

Нову картину вившую на стну та ходжу приглядаюся до не, чого ще не вистача (переврка часом), а потм знмаю , дороблюю, а то й перероблюю.  Творчий процес дуже подобаться, але без пдтримки чоловка Василя Олексйовича нчого б не зробила. Щоденн побутов клопоти вн часто бере на себе, крм того, вн мй перший глядач критик, любить дивитися на мою роботу. А я нод можу не сти, не спати, не вдчуваю втоми, поки працюю. Майже кожного дня чимось займаюся: обдумую сюжет, форму, розмр майбутньо композиц, добираю фон. Днями зробила картину, а потм усе зм`яла, бо не сподобалося. А якщо мен не подобаться, то не хочу, щоб це бачили люди. Коли не вдаться щось зробити, то вважаю, що день прожитий марно.

Як бачимо, найсуворший критик творчост Людмили Дмитрвни – це вона сама.  Дивлячись на роботи майстрин, вкотре переконушся, що творчй уяв людини нема кнця-краю. Вона нтутивно вдчува красу ум передати. Вс роботи дуже позитивн, радсн, а в кожнй картин закодовано багато нформац. Краса, на думку Людмили Дмитрвни, – це  глка верби, метелик, соковит фрукти, буйн квти. Однак, побачити цю красу не кожному дано. Вльна хвилинка, нова дея – колекця майстрин поповнються ще одним цкавим сюжетом, застиглим у тст. Ось кт гуля серед мальв на малиновому оксамит, а дал глядача зачарову казковий замок райська яблуня, можна вльно розглядати чуже пдвконня з корзинкою розкшних квтв на блакитному фон, а от самовар з баранками у коричнево-бежевих тонах, а вд корзинки з черешнями не можна вдйти (кортить простягнути руку скуштувати), викликають прилив гордощв за багатство рдного краю композиц з винограду, соняшника, гарбузв та панно «Свй край – як рай», на якому можна побачити нашу крану у всй крас. Ц витвори мистецтва сти не можна, але дивитися на них можна безкнечно.

Дивовижн картини з солоного тста становили змст виставки, яку вс охоч могли вдвдати влтку 2010 року у кразнавчому музе нашого мста. Свою виставку Людмила Дмитрвна виршила присвятити рднй школ, свом учням колегам, як були свдками творчого зростання першими експертами картин. До реч, багато учнв Людмили Дмитрвни пов’язали сво життя з мистецтвом, стали художниками, архтекторами, викладачами, а Сергй Костов (талановитий конописець) закнчив Софйську академю мистецтв.

Хоча вироби з тста – стародавня традиця, м знаходиться мсце в сучасному свт, тому що зараз цнуться все екологчно чисте зроблене своми руками.  Солоне тсто останнми роками стало дуже популярним матералом для лплення. Робота з ним приносить задоволення радсть.

Переваги солоного тста:

—     легко вдмиваться не залиша слдв;                     

—     тсто безпечне при попаданн до рота, якщо не додавати клей,

—     якщо воно правильно замшане, лпиться чудово, до рук не липне;             

—     можна сушити в духовц, а можна – просто на повтр;     

—     фарба приста будь-яка, а можливост для розпису – практично необмежен;                                                                

—     поверх фарби добре ще покривати лаком – збережеться на столття…

    Людмила Дмитрвна радить використовувати сль «Екстра», а тсто робити твердим, еластичним, щоб не приставало до рук. Можна використовувати рзномантн нструменти: викрутки, манкюрну пилочку, нож рзних розмрв, ножиц, качалку для тста.       

Все, що потрбно, — це борошно, сль вода. А все решта — справа  фантаз майстра. Якщо ж у роботу ще й всю душу вкладаш, то, окрм гарного настрою, отримуш власноруч виготовлений шедевр.

Розглядаючи роботи Людмили Дмитрвни Кулково,  переконушся у чудодйних властивостях звичайного солоного тста, коли воно потрапля до рук самобутнього талановитого художника!

Наталя Кчук,

методист ОЦНК

Посмотреть фотографии

 На предыдущую страницу.